ЖИТТЯ ЛІНИ КОСТЕНКО
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в невеликому містечку Ржищеві, розташованому за 80 кілометрів від Києва. Майбутня поетеса прожила в цьому містечку лише шість років, та воно назавжди залишилося в її пам’яті. Коли Ліні було 6 років, родина переїхала до Києва.
Ліна Костенко народилася в сім’ї вчителів. Батько — Василь Григорович — працював вчителем, як і її мати, Зінаїда Юхимівна.
Ліна згадувала, що тато її був “педагогом від Бога”, бо міг без жодної проблеми викладати будь-який предмет у школі на найвищому рівні. До того ж він був справжнім поліглотом, бо знав 12 мов.
Батьки майбутньої поетеси з ранніх років прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні зразки для наслідування.
У Києві Ліна навчалася у школі на Куренівці, та, на жаль, дитинство її було далеке від легкості та розкоші. Друга світова війна стала жорстким випробуванням для її сім’ї. Батька Ліни заарештувала радянська влада і забрала від сім’ї на цілих десять років.
Ще під час навчання у школі вона відвідувала літературну студію. Вона надовго запам’яталася ровесникам і навіть уже відомим талантам не лише аристократичною вродою, а й напрочуд свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ та вмінням відтворити побачене несподіваними словами.
У 1951 році, одразу після закінчення школи, молода Ліна Костенко без вступила до Київського педагогічного інституту. Навчання не приносило задоволення юній Ліні. Ліна пройшла дуже вимогливий творчий конкурс і стала студенткою першого курсу Московського літературного інституту.
Життя з іншими майбутніми письменниками і митцями надихали Ліну. Вона гідно представляла українську поезію, хоча в той час мало хто наважувався писати, а ще більше — декларувати вірші українською мовою.
Закінчивши з відзнакою інститут і повернувшись до Києва, молода поетеса видала дві поетичні збірки — “Проміння землі” (1957) і “Вітрила” (1958).
1960-і роки стали піковим періодом творчості Ліни Костенко, і водночас періодом її активної громадської діяльності. Вона стала однією з провідних фігур в культурному русі “шістдесятників” в Україні.
Ліна Костенко не тільки публікувала свої поезії, в яких відкрито висловлювала свою позицію, але і активно долучалася до публічних заходів та преси, де відкрито критикувала політику тогочасної влади. Її поезія стала символом боротьби за права людини та культурну незалежність України.
1961 року вийшла третя книжка Ліни Костенко — “Мандрівки серця”. Вона викликала схвальні відгуки, зокрема й Василя Симоненка, який у цей час працював журналістом у Черкасах. Ідея українського відродження набувала дедалі більшого поширення. Це дуже турбувало партійне керівництво.
З 1963 року почався процес притискання. Ліна Костенко не звертала на це багато уваги і тому готувала до друку свою четверту збірку поезій, яка мала називатися “Зоряний інтеграл”. Спочатку вихід цієї збірки затримали, а потім — зовсім заборонили друкувати. Почався довгий 16-річний період “мовчання” Ліни Костенко. Її не друкували. Поетеса робила все можливе, щоб прорватися до читача.
На початку 70-х років поетеса намагалася видати збірку під назвою “Княжа гора”. 1972 року вже готовий друкований набір книжки був “розсипаний”. Ліна тоді отримала пропозицію змінити деякі рядки, щоб збірка побачила світ. Цього не сталося.
“Я трохи звір. Я не люблю неволі. Я вирвуся, хоч лапу відгризу.”— одна з цитат Ліни Костенко.
Лише 1977 р. збірка “Над берегами вічної ріки” успішно пробила штучно збудовану товсту інквізиторську стіну. Через два роки Ліна Костенко опублікувала роман у віршах “Маруся Чурай”.
З 2000 року поетеса практично перестала писати вірші. Тоді вона заявила про те, що бере перерву у творчості. У 2010 році вийшов єдиний роман Ліни Костенко у прозі, який має назву “Записки українського самашедшого”. У січні 2011 р. письменниця вирушила в тур-презентацію свого першого роману, який відбувся в Києві, Рівному і Харкові.
2011 року з’явилися дві книжки: “Мадонна перехресть” і поетична збірка “Річка Геракліта”, до якої ввійшли раніше написані вірші та 50 нових віршів. Через рік у видавництві ”А-ба-ба-ба-га-ла-ма-га” з’явилася збірка поезій “Триста поезій. Вибрані вірші”. Відтоді поетеса не видавала нових творів, хоча зізнавалася, що майже написала роман-продовження “Записок” від імені жінки.
Ліна Костенко є почесним професором Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України.