Микола Гоголь − один із найбільш знаних українців у світі. Щоб бути успішним у той час, він мав писати російською мовою. Однак, у його творах, зокрема, − історія та традиції України. А саме життя письменника залишається одним з найбільш загадкових і містичних. Найцікавіші факти про Гоголя до 212 річниці з Дня його народження – у матеріалі Суспільного.

Ім’я на честь святого Миколая

Микола Гоголь народився у багатодітній родині 1 квітня 1809 року у Великих Сорочинцях. Мати письменника Марія Іванівна вийшла заміж за майже удвічі старшого Василя Гоголя-Яновського. На той момент їй було 14 років. Вона була набожною людиною. Літератори вважають, що саме через це Микола Гоголь став віруючим та наділяв свою творчість фантастикою та містицизмом. Він був третьою дитиною із дванадцяти. Двоє дітей до нього народилися мертвими.

Запис про народження Миколи Гоголя (позначений хрестом) в метричній книзі Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях. 1809 рік. arzamas.academy

Ще під час вагітності мати пообіцяла: якщо народиться син, назвати його Миколою – на честь святого. За словами сестри письменника Ольги, її брат “любив згадувати про те, чому його назвали Миколою”.

Освячував кімнати після гостей

Гоголь ніколи не був одружений. Не існує чітких версій, чи були у нього якісь зв’язки з жінками. У творчості Миколи Васильовича немає інтимної лірики, немає й згадок про кохання у листах чи спогадах друзів. Натомість коли Гоголь повернувся з Москви до батьківського дому і писав другий том “Мертвих душ”, жінки були небажаними гостями у його домі. Після відвідувань котроїсь Гоголь кликав батюшку, щоб освятити кімнати.

Щоправда, навесні 1850 року після смерті свого хорошого друга Йосифа Вільєгорського, письменник робив пропозицію через посередників його сестрі Анні Вільєгорській. Але жінка йому відмовила.

Портрет Анни Михайлівни Вільєгорської. Картина невідомого художника. 1850-ті роки. arzamas.academy

В останні роки життя Гоголь зблизився зі своєю двоюрідною сестрою Марією Синельніковою. Якось на згадку він залишив їй пасмо свого волосся. Після смерті письменника, Марія виготовила траурну каблучку, у якій зберігалося це пасмо.

В’язав спицями

Гоголь любив рукоділля. Він в’язав спицями шарфи, кроїв своїм сестрам сукні, ткав пояси, шив для себе шийні хустки та сам підшивав сюртуки. Ще в дитинстві, як згадувала його сестра Ольга, він “ходив до бабусі і просив вовни, на зразок гарусу, щоб виткати поясок: він на гребінці ткав пояски”, а пізніше письменника можна було застати за вишиванням і в’язанням.

А ще Микола Васильович любив готувати. Часто пригощав друзів галушками та варениками. Крім того, варив напій із козячого молока з додаванням рому, який називав гоголем-моґелем.

Боявся грози і знепритомніти

У Гоголя було багато фобій: він боявся грози і знепритомніти, бути похованим заживо і смерті. Через це Микола Гоголь міг частину ночі проводити на дивані, не лягаючи у ліжко. Літературний критик Павло Анненков розповідав, що письменник усю ніч не спав, а під ранок “розправляв своє ліжко для того, щоб наша служниця, яка прибирала кімнати, не запідозрила про капризування мешканця свого”.

Єдине прижиттєве фото Миколи Гоголя (в центрі). 1845 рік. Рим. Автор – Сергій Левицький. Ательє “Perrot”. hroniky.com

Цей страх у письменника з’явився після смерті друга − графа Йосифа Вільєгорського. 1837 року Вільєгорський захворів на туберкульоз. Письменник доглядав за хворим, проводив біля його ліжка безсонні ночі, бачив, як той помер. Саме йому Гоголь присвятив незакінчену повість “Ночі на віллі”.

Заповіт

За сім років до смерті Гоголь попереджав, щоб його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. У своєму заповіті він написав: “… тіла мого не ховати до тих пір, поки не з’являться явні ознаки розкладання. Згадую про це тому, що вже під час самої хвороби находили на мене хвилини життєвого оніміння, серце і пульс переставали битися … Будучи в житті своєму свідком багатьох сумних подій від нашої нерозумної квапливості у всіх справах, навіть і в такому, як поховання, я говорю про це тут на самому початку мого заповіту, в надії, що, може бути, посмертний голос мій нагадає взагалі про обачність “.

“Гоголь на смертному одрі”, малюнок В. А. Рачинського, 22 лютого 1852 року. wikipedia.ua

Це стало причиною містичних припущень. Слух про нібито страшну смерть письменника, якого поховали живцем, виявився настільки живучим, що досі багато хто вважає його правдивим фактом. Однак, через 79 років після смерті письменника, могилу Гоголя розкрили для перенесення останків. Кажуть, що в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. Ці чутки і створили впевненість у тому, що Микола Васильович помер страшною смертю під землею. За спогадами скульптора Миколи Рамазанова, який знімав посмертну маску письменника, на обличчі покійного явно було видно посмертні зміни та початок процесу розкладання тканин. Це і спростовує версію про літургічний сон.

Посмертна маска Гоголя, знята скульптором Н. Рамазановим. wikipedia.ua

Серед причин смерті Миколи Гоголя – добровільне позбавлення себе їжі. Письменник помер 21 лютого 1852 року. Йому було 42 роки.

Джерело: Суспільне культура